ДОКУМЕНТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В ЗБІРЦІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ.
С.В. АБРОСИМОВА, Ю.А. МИЦИК
ДОКУМЕНТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
В ЗБІРЦІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ
Подальший розвиток історичних досліджень потребує виявлення й оперативного введення до наукового обігу нових (ще невідомих) джерел передусім писемних, що відзначаються високим ступенем інформаційної акумуляції. Сучасна археографічна наука приділяє значну увагу як первинному рівню введення в обіг історичної архівної інформації (безпосередня публікація документів), так і введенню цієї інформації на вторинному рівні (видання каталогів, довідників, покажчиків, оглядів, путівників тощо) [1]. Пріоритетним напрямком у розвитку сучасної української археографії є публікація документів з історії українського козацтва. Загальнодержавна програма “Архівна та рукописна україніка“, а також комплексна програма публікації архіву Коша Нової Січі передбачають обстеження, зокрема, музейних фондів з метою виявлення і подальшої публікації рукописних документів [2].
В зібранні Дніпропетровського історичного музею ім. Д.Яворницького виявлено комплекс оригінальних документів з історії українського козацтва ХVII–ХVIII ст.
До 1980-х рр. музейна колекція пам’яток писемності не була об’єктом спеціального джерелознавчого і археографічного дослідження, хоча в літературі зустрічаємо поодинокі згадки про окремі музейні рукописи [3]. Вперше спеціальний загальний огляд, а також публікацію деяких музейних джерел з історії українського козацтва здійснив Ю.Мицик [4].
Згодом було укладено каталог актових джерел ХVII–XIX ст., що зберігаються в музеї [5].
Виявлений комплекс містить документи різних фондоутворювачів: Коша Запорозької Січі, Генеральної військової канцелярії, полкових та сотенних канцелярій, українських гетьманів, окремих репрезентантів козацької верхівки та ін.
Переважна більшість документів надійшла до музейного зібрання з особистих та приватних колекцій, від нащадків козацьких родин (Апостолів, Гладких, Магденків, Миклашевських, Руденків та інших). Оригінальні акти були подаровані істориком О.Андрієвським та архівістом С.Дроздовим. Цінна інформація з історії запорозького козацтва, передусім останніх часів існування Запорозької Січі та “постсічового” періоду, міститься в документах Азовської та Новоросійської губернських канцелярій, що були врятовані від знищення академіком Д.Яворницьким, який у 1922 – 1924 рр. очолював Катеринославський губархів.
Безумовно, першорядне значення надається документам січового архіву (в нашій публікації вони складають перший розділ). Таких документів виявлено 9, з них 7 — оригіналів, що охоплюють період 1728 – 1771 рр. Оригінальні документи (№ 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6) надійшли до музею від С.Л.Дроздова (1863 – ?) — архівіста, бібліофіла, колекціонера, який у 1920-ті рр. завідував окрархівом на Білоцерківщині. Двічі (1928 р. та 1931 р.) надсилав він до музею документи з історії Запорожжя та Гетьманщини. Це — проїжджі листи (кошовські листи) козакам на проїзд до Києва, рапорти кошових К.Малашевича, П.Іванова, П.Калнишевського стосовно різних скарг та утисків, що зазнавали запорожці, а також ордери та листи П.Калнишевського, в яких висвітлюється внутрішнє життя Запоріжжя, його зовнішні стосунки тощо.
На особливу увагу заслуговують атестати, що їх було видано з Коша представникам полкової старшини. Оригінальний атестат (за підписом П.Калнишевського) товаришеві Корсунського куреня П.Руденку (1771 р.; №1.7) був знайдений 1904 р. Д.Яворницьким в Січкарівці на Катеринославщині, в маєтку В.П.Магденка — родича Руденків. Після скасування Січі П.Руденко був бургомістром Полтави. Ще один атестат (№1.8) одержав 13 грудня 1771 р. полковий старшина В.С.Чернявський на звільнення від служби, в зв’язку з його шлюбом. До цього атестату додається “блок” документів з особистого архіву В.С.Чернявського (див. додаток №2 у даній публікації), що віддзеркалює подальшу долю певної частини запорожців, яка перейшла на службу російському урядові після скасування Січі. Писар Личківської паланки В.С.Чернявський брав участь у перепису запорозьких поселень навколо Новоселиці, а при скасуванні Січі очолював правління Личківської паланки і “старался привести всех тамошних жителей к повиновению и делал, что только служить могло к спокойному пребыванию...”
Другий розділ репрезентований універсалами гетьманів І.Самойловича (1672 р.; №2.1.) [10], І.Скоропадського (1715 р.; №2.2.), Д.Апостола (1729 р.; №2.3.) [11], що стосуються соціально-економічного життя Гетьманщини. Декілька документів (№№2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8) припадає на гетьманування К.Розумовського. Особливу увагу привертає лист К.Розумовського від 17.05.1752 р. до київського генерал-губернатора М.Леонтьєва стосовно справи гайдамаків-утікачів (№2.8). Про події в Запорозькій Січі, в зв’язку з розповсюдженням пошесті, йдеться в іншому листі К.Розумовського від 29.11.1760 р. (№2.8).
Серед універсалів гетьмана К.Розумовського, виявлених в музейній збірці, чільне місце посідає універсал 1752 р. військовому товаришеві С.Чуйкевичу на призначення його у ніжинську полкову лічильну комісію (№2.5) і “ордер” (“абшит”) 1757 р. на чин значкового товариша П.Петрашу й призначення його в полкову переяславську канцелярію (№2.7).
“Абшити”, що звільняли з чинів бунчукових та військових товаришів за віком чи станом здоров’я, видавалися Малоросійською колегією та Генеральною військовою канцелярією. У третьому розділі містяться “абшити” військовому товаришеві Золотоніської сотні Переяславського полку А.Синьооку на звільнення його від служби й надання чину військового товариша його синові, військовому канцеляристові І.Андрієвському-Синьооку (1744 р.; №3.2). “Абшити” видавалися також з полкових канцелярій. В музейних фондах зберігається “абшит”(“відвертий ордер”), виданий 1761 р. з Переяславської полкової канцелярії значковим товаришам Гельмязівської сотні Івану Євтушевському (Євтушенку) та його сину — Данилові Євтушевському (№3.3). В документі міститься інформація про службу І.Євтушевського на Васильківському форпості та в Мишуриному Розі, де він зустрічав турецького посла.
Четвертий розділ містить акти приватно-правового характеру, що віддзеркалюють економічні стосунки між землевласниками, купівлю-продаж грунтів, млинів, розподіл майна тощо. Стосунки між світськими та церковними контрагентами знайшли відображення в актах договірного характеру, як-от: ”лист уступний” (1775 р.; № 4.1) та “писання” (1719 р.; №4.2) полтавського полковника Івана Черняка Нехворощанській обителі на вічне володіння грунтами та млинами на Орелі в Царичанці. Про орільські млини та грунти йдеться і в інших документах цього блоку: ”писання” знатного військового товариша Г.Вовченка на продаж власного грунту на річці Оріль (1719 р.; №4.3), “декрет угоди між Ф.Д.Котом та Я.Михайленком на володіння орільськими грунтами (1722 р.; №4.4). Містечка Царичанки стосується також й “купча” значкового товариша Й.Левенця поручикові І.Тимковському на 4 млинових кола на Орелі в Царичанці (1766 р.; №4.5).
Полкове судочинство знайшло відображення у “виписах” з канцелярських книг. Так, ”випис” з канцелярських книг Донецького полку від 20 жовтня 1766 р. стосується справи між І.Васильківським та В.Кущинським про млинове коло на річці Оріль поблизу Царичанки (№4.6).
Дана публікація містить 31 документ і хронологічно охоплює період 1672 – 1776 рр. Публікація складається з 4-х розділів: 1) Документи з архіву Коша Війська Запорозького (9 од.); 2) документи українських гетьманів (8 од.); 3) документи Генеральної військової канцелярії (3 од.); 4) документи полкових канцелярій та приватних осіб. У додатках до публікації — лист хана Крим-Гірея до отамана Донського Війська Д.Єфремова та 4 документи з особового архіву запорозького полкового старшини Василя Чернявського.
Публікація тексту документів здійснюється нами популярним методом із збереженням фонетичних та стилістичних особливостей оригіналу. Зберігається й композиційне членування тексту документів. Тверді знаки в кінці слів не відтворюються. Застарілі кириличні літери замінюються на відповідні сучасні літери. Виносні літери та скорочення (з титлами та без них) слів розшифровуються, виносяться у рядок і нічим не виділяються. Якщо слово не піддається прочитанню, воно позначаєтся багатокрапкою у квадратних дужках. Так само позначаються і пошкодження тексту. Знаки пунктуації проставляються згідно з правилами сучасного правопису мововидання.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1-2. Боряк Г. Національна спадщина України та державний реєстр “Археографічна україніка”: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. — K., 1995. — C.16, 56-57.
3. Аляб’єв Б. Архів Дніпропетровського державного історичного музею // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1961. — № 4. — C.46–55.
4. Методические указания к изучению курса источниковедения СССР / Сост.: Н.П.Ковальский, Ю.А.Мыцык. — Днепропетровск, 1984. — С.21–24, 26–27, 32–35; Мицик Ю.А. Документи Державного історичного музею як джерело до вивчення історії України та Росії 17–18 ст. // Архіви України. — 1985. — №5. — С. 58–61.
5. Памятки писемності в збірці Дніпропетровського історичного музею: Каталог музейної колекції актових джерел 18–19 ст. / Упорядн.: С.В.Абросимова, А.C.Журба. — Дніпропетровськ, 1993. — 52 с.
6. Геппер Л. С.Л.Дроздов-Мишківський // Бібліографічні вісті. — 1928. — №1. — С. 137–136.
7. “Лист кошовський” від 17.08.1732 p. опублікований, див.: Методические указания...— С.26–27.
8. Рапорт П.Kaлнишевського від 02.04.1772 p. (№ 1.9) опубл., див.: Яворницкий Д.И. Вольности Запорожских казаков. — СПб.,1890. — С.317–318.
9. Цей атестат був опублік., див.: Яворницкий Д.И. Из истории нашего края // Вестник Екатеринославского земства. — 1904. — №2–3. — С.49.
10. Документ опубл. Ю.А. Мициком, див.: Методические указания... — С.21–22.
11. В музейній збірці є також дві жалувані грамоти Д.Aпостолу на гетьманство (07.09.1728 p. — ДІМ. ВР. Арх–886; 15.05.1730 p. — ДІМ. ВР. Арх–887).
ДОКУМЕНТИ
I
1.1. 1728 травня 17. Кiш. — Лист проїжджий канцелярiї Вiйська Запорозького Низового козаковi Кущiвського куреня Микитi на проїзд до Києва
Велможным их милостям панам рейментарам, губернаторам, администраторам, войтам, атаманам и всякiя должности властем и посполству и кому бы колвек о сем ведати буде надлежало, велце нашим мсце панам и ласкавым приятелям доброго от [...]
Бога позичивши здравiя и благополучiя, сим Войска нашего Запорожского Низового отквитом даемо знати листом, иж онаго оказатель Микита, товариш Войска нашего з куреня Кущовского, за ведомом своего куренного атамана и за нашим воисковым дозволенiем, пеший идет до Кiева, за которого то вашим панским милостям воизвещенiем подаючи, прiятелско о том просим и имети того желаем, абы ему, Миките, пешоходному невозбранный был пропуск, як туда простуючому, тако и воспят возвращающомуся, и яко странному ему благоприятное воздадете милостотворенiе, да и вы сподобтеся воспрiяти [...] вугощенiе, вщо и паки за им, Микитою, от милостей ваших панских того желаючи и просячи, нашу Войска Запорожского Низового залечаючи зичливость навсегда зостаем.
Вашим панским милостям всех благ доброжелатель Карп Сидоренко, судiя Войска Запорожского Низового з товариством.
З Коша 17 мая 1728 року.
ДIM, КП-41135, /Арх-12765/6.
1.2. 1732, серпня 17. Кiш. — Лист кошовський (проїжджий лист) отамана Вiйська Запорозького Низового Iвана Малашевича козаковi Дерев